ОРГАНІЧНЕ САДІВНИЦТВО: НА ПЕРЕТИНІ МИНУЛОГО, СУЧАСНОГО Й МАЙБУТНЬОГО
Дари Воздвиженського саду
Сергій Киризюк, ГО «Платформа знань – аграрний розвиток та сільські інновації», 17 жовтня 2018 року взяв участь у роботі ІІІ Аграрного форуму «Органічне виробництво – повага до себе та своєї землі», де вирішувалась доля унікального «стародавнього саду, який має надзвичайну цінність не лише для сучасних, але й майбутніх поколінь»! Учасники форуму обговорювали гострі актуальні питання органічного садівництва в Україні: стан та можливості розвитку, проблеми «старих садів» та успішний досвід їх вирішення, кооперація виробників та споживачів й інші.
Кімната-музей братства
Місце проведення заходу (село Воздвиженське, Ямпільського району, Сумської області) унікальне своєю історією, людьми й землею: тут ще понад 100 років тому одним ентузіастом (Миколою Неплюєвим) було реалізовано практично ідеальну модель локального сільського розвитку на основі Хрестовоздвиженського трудового братства. На жаль, не всі принципи цього братства вписувались в комуністичну ідеологію, хоча організаційні, інституційні й економічні основи братства вже тоді (на початку ХХ ст.) цікавили європейських дослідників як унікальна й успішна модель локального розвитку.
Вітрозахисна дубова смуга (800*700м)
Сьогодні у спадок сільським жителям села Воздвиженське окрім багатої історії перейшли декілька споруд (збудованих з цегли, виробленої на місцевому цегельному заводі, що належав братству) й унікальний сад, де збереглася велика кількість цінних сортів яблунь. Внаслідок розпаювання 136 га саду сільські жителі отримали по 18 соток. Нині сад у досить занедбаному стані: непідрізані дерева, нескошені міжряддя. Стоїть питання – «що робити далі?» Промисловим інвесторам цей сад може бути цікавим, але переважно як потенційна земельна площа для закладення на його місці нового високо продуктивного саду.
Учасники форуму поділилися європейським досвідом вирішення аналогічної проблеми у одній з громад Словаччини. Там вісім активістів змогли зберегти старий сад, взявши його в оренду за символічну плату у місцевої громади. На грантові кошти (50 тисяч євро) вони закупили переносне обладнання для електропастуха, поголів’я овець та кіз. У такий спосіб було вирішено питання прокошування міжрядь. Також були обладнані будиночки для різних корисних для саду комах та гризунів (летючих мишей), що зменшило витрати на догляд та захист дерев. Для збору врожаю запрошуються міські жителі, які у якості оплати за свою працю отримують якісну й головне – органічну продукцію. Як зазначив Феодор Рябінін, сертифікований пермакультурний дизайнер, деякі елементи словацького досвіду можуть бути використані й для вирішення проблеми Воздвиженського саду, продовживши традиції органічного садівництва.
Як зазначила Валентина Лановенко, Президент Академії органічного садівництва й власник сімейного розсадника по вирощуванню яблуні та груші, ринок органічних яблук зростає досить динамічно (3-5% в рік). Проте підтвердження «органічного» статусу не під силу більшості дрібних виробників: сьогодні в Україні тільки 7% (2,5 тис. га) яблучних садів мають статус органічних й лише 600 га з них – це нові сади. Відповідно економічними перевагами користуються переважно вибрані садівники. Так, наприклад, якщо за звичайні яблука при експорті в ЄС вітчизняні виробники отримують до 0,26 євроцентів за кілограм, то ціна на органічні досягає 1 євро (в 4 рази вище). При цьому на полицях німецьких супермаркетів роздрібна ціна коливається в межах 4 євро за кілограм.
В останні роки в Україні відновлено програму підтримки розвитку садівництва, яка є досить успішною. Представник Мінагрополітики відмітив, що освоєння бюджетних коштів йде досить активно (200 млн грн. із передбачених 300). Проте більшість промислових садівників, орієнтованих на зовнішній ринок, є заручниками глобальних тенденцій. На світовому ринку панують декілька сортів яблук (голден делішес, гала – майже по 20% ринку, й ще три сорти з сукупною часткою близько 25%), решта сортів залишаються незатребуваними. При цьому в Україні налічується близько 1200 сортів яблук. Зберігати це сортове різноманіття досить складно й дорого, на чому наголосила Юлія Гончарук з Інституту садівництва НААН України.
Сьогодні пересічний українець ще має можливість купувати фактично «органічні» (лише без сертифіката) яблука за ціною 5-8 грн за кілограм з таких же як Воздвиженський сад й інших невеличких садів сільських жителів. Проте після завершення сезону полиці вітчизняних супермаркетів все більше наповнюють імпортні яблука, вирощені за сучасними промисловими технологіями десь у садах Польщі чи інших країн ЄС. Тож, ми їм органічне яблука за ціною менше 1 євро, а вони нам промислові за практично тією ж ціною. Ось такі сусідські відносини «українського жебрака» й «європейського пана»! Але вини наших сусідів в тому, що ми не цінуємо своє природне багатство, немає – це ринкові закони, де якіснішими благами користуються більш розвинені країни.
Від себе особисто хочеться подякувати Тетяні Ситник, ГО «Насіннєва скарбниця», й усім сільським жителям, працівникам й учням сільської школи за теплий й гостинний прийом! Це безперечно зовсім інший рівень заходів: не таких «грошовитих», які проводяться в п’ятизіркових готелях у Києві, адже тут не йшлося ні про повернення ПДВ, ні про експорт зернових чи олійних культур. Проте саме під час таких заходів віднаходяться ентузіасти на кшталт М.Неплюєва, які разом здатні не лише вирішити одну проблему, а й відновити Україну, в якій здоров’я й добробут кожного жителя цінується перед усім!
Сергій Киризюк