ДОСЯГНЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ У ВИРОБНИЦТВІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ: ПОГОДА VS ТЕХНОЛОГІЇ

За попередніми підсумками Мінагро у 2018 р. вже намолочено майже 24 млн тон озимої пшениці при середній урожайності 37,7 ц/га. Тож, незважаючи на дещо скромніші результати у поточному році, в Україні п’ятий рік поспіль агровиробники отримують високі врожаї озимої пшениці, гарантуючи тим самим внутрішню продовольчу безпеку й стабільні надходження валюти.

Сільське господарство, особливо рослинництво, як жодна інша сфера економічної діяльності залежить від погодних умов. Безперечно внесок технологій у формування виробничого результату (мається на увазі врожаю) ніяким чином не применшується, адже науковими дослідженнями підтверджено, що 50-60% урожайності сільськогосподарських культур забезпечується штучним живлення (тобто внесенням добрив). Проте саме погодні умови, сприятливі чи несприятливі, визначають амплітуду коливань загального результату агровиробництва. Сьогодні чимало українських сільгоспвиробників йдуть у ногу з часом, впроваджуючи все нові й нові досягнення науково-технічного прогресу: передусім, використовуючи нові сорти сільськогосподарських культур, сучасну техніку й агротехнології тощо.

А що з погодою? Однозначно можна сказати, що у ХХІ столітті ми є свідками поступового глобального потепління, ознаки якого не складно ідентифікувати. Так, наприклад, в Україні з 20-ти найтепліших років за весь час інструментальних спостережень за погодою 18-ть припадають саме на період 1989-2017 рр.; в середньому за 1991-2016 рр. середньорічна температура повітря перевищила норму на 1°С, а у 2017 р. – на 1,8°С. З року в рік в Україні фіксуються все нові й нові температурні рекорди.

Саме на цьому погодно-кліматичному фоні вітчизняним агровиробникам вдається п’ять років поспіль отримувати рекордні врожаї зернових, в тому числі озимої пшениці. Якщо поглянути на динаміку урожайності озимої пшениці в Україні з 2005 р., то факт стабільного нарощування продуктивності підтверджується висхідною лінією тренду (рис. 1).

На фоні загального підвищення урожайності озимої пшениці вцілому по країні спостерігається нерівномірний розподіл вигід від зміни погодних умов за регіонами: Полісся й Лісостепова природно-кліматичні зони отримують вищий приріст врожайності, натомість південні та східні регіони Степової зони – мінімальний (рис. 2, стовпчикова діаграма – приріст урожайності за сприятливих погодних умов). При цьому відмічено, що на Поліссі та на Заході України підприємства-лідери, які використовують кращі агротехнології (техніку, добрива тощо), отримують вищий ефект, ніж підприємства-аутсайдери. Таким чином, сьогодні вцілому найвища результативність виробництва озимої пшениці  фіксується в регіонах Західного Полісся та Західного Лісостепу (рис. 2 – Урожайність, ц/га (фактичний рівень за регіонами).

Незважаючи на значні досягнення у вирощуванні озимої пшениці, лише в чотирьох областях України реалізовано від 65 до 85% природного потенціалу* (рис. 3 – співвідношення фактичної й потенційної урожайностей). Натомість більшість регіонів реалізували лише близько 50% (45-65%) потенційного рівня урожайності. Розрив у досягнутому та потенційному рівнях продуктивності свідчить про значні нереалізовані можливості агровиробництва, адже як показують наукові дослідження й підтверджує практика 80% від можливої урожайності цілком можна досягнути при використанні сучасних агротехнологій й відповідному рівні внесення мінеральних добрив.

Описані тенденції у виробництві озимої пшениці у майбутньому (принаймні до середини століття) зберігатимуться. За словами провідного експерта у сфері агрометеорології Т.Адаменко до 2040 р. озима пшениця лише за рахунок зміни клімату дозволить аграріям північної частини країни  отримувати на 1-2 тони вищі врожаї, а виробництво цієї культури буде найбезпечнішим, враховуючи менший рівень ризику порівняно з іншими культурами. Для такого висновку є низка фактів: зниження ризику вимерзання озимих культур, краще вологозабезпечення у весняний період, швидше відновлення вегетації та ін. (Презентація Т.Адаменко, 2018р.).

Такі ж висновки можна знайти у дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених та їх колективів, які свідчать, що помірне підвищення температури й концентрації вуглекислого газу позитивно відображатиметься на загальній урожайності озимої пшениці в Україні (принаймні до 2050 р.), хоча й допускають деяке погіршення її якісних характеристик через більш ранні терміни дозрівання.

Тож навіть за песимістичного сценарію, який ґрунтується на скороченні урожайності на 25% у східних та південних регіонах Степової зони та на 10-20% у північних регіонах цієї ж зони й підвищенні урожайності на 10% та 20% в центральній й північній частинах країни відповідно, при збереженні розподілу нинішніх площ посіву цієї культури втрати валового збору озимої пшениці в Україні будуть мінімальні (~3%). Натомість при оптимізації розміщення площ посівів й більш ефективній реалізації природного потенціалу можливо навіть збільшити обсяги виробництва до +20…+40% від сучасного рівня. Крім того, оптимізм вселяє також потенційний внесок науково-технічного прогресу, перед усім, від впровадження нових сортів сільськогосподарських культур, адаптованих до змінюваних погодно-кліматичних умов (оскільки приведені вище результати ґрунтуються на основі використання наявних сортів сільськогосподарських культур та їх потенціалу).

Ложкою дьогтю у цій бочці меду безперечно є той факт, що можливі зміни клімату на фоні потенційного підвищення врожайності озимої пшениці характеризуватимуться зростанням частоти виникнення локальних природних катаклізмів, які підвищують ризики втрати частини урожаю. Проте моделювання виникнення надзвичайних ситуацій характеризується високим ступенем невизначеності, що ускладнює процес оцінки їх частоти, масштабів впливу тощо.

В умовах зміни клімату озима пшениця може стати найбільш безпечною й сталою культурою у портфелі вітчизняних агровиробників. При цьому за умови адаптації використовуваних агротехнологій цілком реально посилити позитивний вплив погодно-кліматичного фактора на більшій території країни, а в регіонах з можливими негативними наслідками для продуктивності – мінімізувати їх.

Сергій Киризюк

*Довідково. Природний потенціал – потенційна урожайність для сучасних погодно-кліматичних умов за природного зрошення й відповідного рівня штучного живлення, розрахована на основі моделі EPIC.