Агровиробники в Україні оподатковуються чи підтримуються: де правда?

Дійсно, якщо слідувати логіці ОЕСР, то українські сільськогосподарські виробники упродовж 2013-2015 рр., як висловився професор Штефан фон Крамон-Таубадель, «не підтримуються, а оподатковуються».

У 2015 році розрахований ОЕСР показник підтримки агровиробників (PSE – producer Support Estimate) в Україні становив (мінус) -6,97 у відсотковому вимірі та (мінус) -39 835 млн. гривень у вартісному (рис 1.).  На фоні 0,67% цього показника у Новій Зеландії, яка за традицією часто використовується науковцями та експертами як еталон найнижчого рівня підтримки сільськогосподарських виробників, український показник дійсно вражає й з першого погляду свідчить про упереджене ставлення держави до них: від’ємне значення цього показника свідчить про «оподаткування» агровиробників (але не у прямому розумінні цього слова – авт.). Давайте поглянемо, хто ж ті українські агровиробники, яких так нещадно «оподатковує» держава. Виявляється, до їх числа за даними ОЕСР в Україні належать, головним чином, виробники зернових культур, насіння соняшника та молока.

Спробуємо розібратися в ситуації…Показник PSE складається з сум (1) ринкової підтримки цін (MPS – Market Price Support) та (2) бюджетної й іншої підтримки (BOS – Budget and Other Support, в тому числі недоотримані кошти бюджету внаслідок дії різних інструментів підтримки – зокрема, пільгового ПДВ). Так ось, у цифрах це виглядає наступним чином (у мільйонах гривень):

-39835 (PSE) = -64146 (MPS) + 24310 (BOS)

Очевидно, що суму бюджетних трансфертів та підтримки (BOS) агровиробників (понад 24 млрд. гривень) в нинішніх умовах економічної стагнації та воєнного конфлікту не можна назвати малою. Проте внаслідок специфіки розрахунку показника підтримки виробників (PSE) ця сума повністю нівелюється іншою складовою даного показника – сумою ринкової підтримки (MPS), яка у 2015 році складала за оцінками ОЕСР (мінус) -64,146 мільярдів гривень. У читача, необізнаного з деталями розрахунків MPS, виникає слушне запитання – «Яким чином розраховується цей MPS і в чому причина його від’ємного значення для України?» Не вдаючись в усі деталі розрахунків, що не є суттєвим і не обмежує розуміння розрахунків, одразу відповім, що основна ідея MPS полягає за методикою ОЕСР у гіпотезі про те, що за відсутності будь-якого регулювання з боку держави ціни виробників сільськогосподарської продукції всередині країни наближалися б до середніх світових цін або цін, сформованих на кордоні (без врахування транспортних та ін. витрат) – так би мовити довідкових цін – Reference Price (з методики ОЕСР). Обсяг ринкової підтримки розраховується як добуток різниці між виробничими (цінами реалізації у воріт ферми) та довідковими цінами на обсяг виробленої продукції всередині країни по визначених видах продукції. Відповідно, національний рівень ринкової підтримки розраховується як сума його значень для окремих видів сільськогосподарської продукції. Склад національного показника ринкової підтримки у 2015 році для України представлено на рисунку 2. 

Тож, трактуючи від’ємні значення індивідуальних показників ринкової підтримки, можна констатувати, що українські агровиробники пшениці недоотримали через державне втручання майже 27 млрд. гривень, насіння соняшника – близько 11 млрд., молока – понад 13 млрд. Ці суми за логікою ОЕСР на совісті проміжних та кінцевих споживачів цієї продукції, які отримали вигоду від занижених виробничих цін.

Проте потрібно розуміти деякі нюанси, пов’язані з розподілом вигод від ціноутворення у різних типів агровиробників. Якщо мова йде про незалежного сільськогосподарського виробника, то у цій ситуації від’ємне значення ринкової підтримки для нього дійсно можна трактувати як втрату (або «оподаткування») потенційного доходу. Проте коли мова йде про виробників, які є підконтрольними виробничими одиницями організаційної структури материнських компаній, то зазначена втрата потенційного прибутку стає вигодою останньої, яка, експортуючи агропродукцію, привласнює її. Таким чином, в цілому втрата однієї структурної одиниці стає додатковою вигодою іншої одиниці, що контролюються однією юридичною особою. Крім того, враховуючи можливості використання різних схем пільгового оподаткування (як сільськогосподарський виробник, через реєстрацію материнської компанії в офшорах тощо), доцільно було б говорити про втрати бюджету, а не втрати агровиробників.

Цей короткий огляд зовсім не має на меті аргументувати повне позбавлення державної підтримки аграрних підприємств, навпаки – представлено деякі аргументи для справедливого визначення об’єкту (кого саме підтримувати?). Хотілося б, щоб тези й аргументи різних експертів про «оподаткування чи підтримку» агровиробників, основані на вибіркових показниках міжнародних оцінок, дійшли до спільного консенсусу, щоб упередити використання цих висновків для політичного маніпулювання та викривлення дійсної ситуації в аграрному секторі та необхідності його підтримки. Враховуючи останні зміни щодо пільгової сплати ПДВ сільськогосподарськими виробниками та запровадження бюджетної підтримки лише окремих видів продукції (головним чином, тваринницької, овочів, фруктів) є надія, що зрештою здоровий глузд й справедливість переможуть, підтримавши розвиток дійсно слабких ланок аграрного виробництва. Єдине, на чому хотілось би наголосити, що всі заходи підтримки мають ще на етапі планування передбачати чіткі терміни дії та результативні показники ефективного використання коштів – бюджетні ресурси мають стимулювати реформування в секторі, щоб перетворити його на платоспроможного гравця в економіці країни!

Сергій Киризюк