Прямі виплати забезпечать сталий розвиток агросектору

З моменту фінансово-економічної кризи (2008-2009 років) у владних колах тільки й мови про економіко стабілізуючу роль сільського господарства в Україні. Найбільш красномовним аргументом на підтвердження цього є те, що сектор забезпечує понад третину валютної виручки держави (2015 рік), що в умовах девальвації національної валюти ставить агроекспортерів у ряд національних «спасителів». Проте за світлою стороною цієї монети приховується ціла низка проблем, що розкривають її темний бік. По-перше, не секрет, що з України експортується головним чином агропродукція з низьким ступенем переробки (доданої вартості), що ставить нас до числа низько розвинених сировинних країн. По-друге, нарощування агровиробництва супроводжується зниженням зайнятості як в самому сільському господарстві, так і в харчопромі. По-третє, рослинницька ніша України на зовнішньому ринку вимагає від агробізнесу поставок лише окремих видів сировини, що супроводжується монокультуризацією вітчизняного землекористування. Це – лише найбільш явні та достатньо відомі наслідки структурних змін у організації вітчизняного сільського господарства, у якому на сьогодні яскраво виражено два полюси: корпоративний сектор, представлений крупним агробізнесом і орієнтований на зовнішній ринок, та індивідуальний сектор, що об’єднує селянські домогосподарства та «дійсно» сімейні ферми, які забезпечують внутрішні потреби українців у продовольстві, бережуть селянську традицію та сільську територію, у чому і проявляється їх суспільна функція. Незважаючи на негативні наслідки дуальної структури вітчизняного сільського господарства, в умовах гострої грошово-фінансової потреби економічні інтереси агробізнесу легко долають суспільний соціально-екологічний супротив.

У 2015 році агробізнесове лобі знову включило свої важелі впливу на державні інститути, адже на кону стоїть близько 30 млрд гривень податкових пільг, які можуть бути скасовані вже з 1 січня 2016 року під тиском МВФ. Справедливості заради зауважимо, що серед усіх аргументів на захист податкових пільг є дійсно обґрунтовані, що дають підстави для відстоювання інтересів окремих груп сільськогосподарських виробників. Це – головним чином, скотарі й дрібні виробники, обмежені у доступі до виробничих ресурсів (фінансово-кредитних, матеріально-виробничих та ін.). За таких обставин рішення може бути прийняте шляхом збереження податкових пільг цільовій групі виробників, проте це розходиться з думкою міжнародних інституцій, або піти шляхом компенсації втрат через впровадження бюджетних виплат для підтримки доходів фермерів, як це практикується в ЄС.

У ЄС функціонують три схеми прямих виплат: прямі незв’язані з виробництвом виплати, прямі зв’язані з виробництвом виплати, цільові прямі виплати незв’язані з виробництвом. Зауважимо, що можливості застосування другої схеми для України обмежені прийнятими зобов’язаннями в рамках СОТ, хоча й тут є рішення, обумовлене можливостями правила «de menimis».

Запровадження практики прямих виплат в Україні може бути додатково аргументовано імплементацією Угоди про асоціацію з ЄС. За таких умов слідування європейському досвіду виглядає найбільш доречним. Проте відмітимо, що імплементація механізму прямих виплат не є такою легкою з організаційної точки зору. Вона базується на так званій Інтегрованій системі управління та контролю (Integrated Administration and Control System – IACS). Наприклад, у Польщі її впровадження розпочалося за три роки до вступу в ЄС у липні 2001 року й фінансувалося за рахунок коштів Єврокомісії.

IACS включає:
• Систему ідентифікації виробників;
• Систему ідентифікації земельних ділянок;
• Систему ідентифікації та реєстрації тварин;
• Систему реєстрації підтримки виробників (об’єднує підсистему реєстрації погектарних виплат та підсистему реєстрації виплат за програмами сільського розвитку).

Завдяки внутрішнім зв’язкам між елементами інтегрованої системи забезпечується повний доступ до інформації про отримувачів бюджетних коштів та контроль за їх цільовим використанням. Контроль здійснюється в автоматичному режимі, використовуючи інформацію з різних баз даних, що практично унеможливлює корупційну складову розподілу коштів (окрім випадків, спричинених людським чинником). Управління IACS здійснює акредитована Єврокомісією платіжна агенція, діяльність якої підтверджується відповідним аудитом. У 2012 році в результаті проведення аудиту використання єврокоштів дванадцять національних платіжних агенцій змушені були повернути 230 млн євро до бюджету Єврокомісії. Одна з найбільших вимог (79,9 млн євро) було пред’явлена Польщі за недоліки у перевірці первинної інформації та утвердження бізнес-планів в рамках розвитку сільських споживчих господарств.

Система IACS побудована таким чином, що гарантує доступ до фондів усім виробникам незалежно від організаційно-правової форми, розміру тощо. Більше того, у новому програмному періоді ЄС на 2014-2020 роки реалізовано принцип рівномірного доступу до фондів підтримки, нівелювавши вплив ефекту масштабу. Цього вдалося досягти завдяки низці рішень щодо скорочень виплат зі збільшенням розмірів господарства та встановлення граничної межі підтримки. Зокрема, в Польщі верхня межа суми підтримки встановлена на рівні 150 тис євро. Крім того, дрібні виробники отримали гарантований доступ до коштів фонду прямої підтримки, на що має бути спрямовано не менше 10% відповідних фінансових ресурсів. Крім того, цей механізм забезпечує реалізацію екологічної функції шляхом спрямування 30% передбачених сум фонду прямих виплат за виконання умов, що сприяють екологоорієнтованому використанню природних ресурсів (збереження природних пасовищ, лісосмуг тощо).

У ЄС сформовано дієвий інституційно-фінансовий механізм, що прямо й опосередковано впливає на характер організаційної структури сільського господарства й стимулює досягнення цілей сільського розвитку. Цей інструмент може бути взятий на озброєння у якості альтернативного аграрним податковим пільгам. Проте при прийнятті остаточного рішення потрібно зважати на його організаційну складність й високу вартість впровадження й адміністрування. Зрештою завдяки політичній та економічній лояльності ЄС до України є всі шанси на сприяння у впровадженні його за рахунок єврофондів, особливо зважаючи на те, що значна частина роботи у напрямі формування відповідних підсистем-елементів інтегрованої системи управління та контролю в Україні вже проведена.

Сергій Киризюк